четвер, 7 лютого 2013 р.

Спортивна гімнастика!!!



Вид спорту чоловіча спортивна гімнастика включає вправи на поперечині, кільцях, брусах, коні, вільні вправи, опорний стрибок. Змагання зі спортивної гімнастики для жінок включають вправи на брусах, колоді, опорний стрибок і вільні вправи. Спортивна гімнастика є олімпійським видом спорту.

Гімнастика (від грец. «гімназо» — навчаю, треную) — система тілесних (фізичних) вправ, яка склалася у Давній Греції за багато віків до нашої ери. Метою гімнастики були загальний всебічний фізичний розвиток та самовдосконалення. Іншою версією походження слова гімнастика є від грецького «gumnos» — оголений (як відомо, древні греки займались тілесними вправами оголеними). Крім загальнорозвиваючих і військових вправ, вправ з верхової їзди, плавання, імітаційних та ритуальних танців, гімнастика древніх греків включала і вправи, з яких проводились публічні змагання — біг, стрибки, метання, боротьба, кулачний бій, їзда на колісницях, які, в свою чергу, включалися в програми Олімпійських ігор, що проходили з 776 року до нашої ери по 392 рік н. е. протягом 1168 років.

Витоки гімнастики розпочинаються з третього тисячоліття до нашої ери. Найдавніші згадки про систему гімнастичних вправ існують в Індії, адже саме там почала свій шлях славнозвісна система індійських йогів. Є зображення тих часів, на яких показані гімнасти, які брали участь у ритуальних святах, демонструючи свою силу і спритність. В той же час, на теренах стародавнього Китаю гімнастичні вправи використовували як лікувальний і профілактичний засіб.

Неоціненний внесок у розвиток і поширення гімнастики зробили стародавні греки.

Всім відомо, що в древній Елладі панував культ здорового, гарного тіла. Заняття спортом були невід'ємною частиною життя, в якому гімнастика займала особливе місце. Адже гімнастика розвивала силу, мужність, витривалість і духовну впевненість, нею починали займатися ще з дитинства. Були створені спеціальні школи — гімназії, де з дітей виховували справжніх атлетів. А викладачів гімназій того часу називали гімнасіархами. Гімнасіархи були шанованими і поважними представниками еллінського суспільства. У гімнастів був свій бог-покровитель — Гермес, на честь якого щорічно влаштовувалися пишні свята. На цих святах молоді елліни здавали іспити на спритність, біг, боротьбу і метання спису. Але крім цих незаперечних вмінь, молоді люди повинні були мати гарну, пропорційно розвинену мускулатуру. А у формуванні гарного пропорційного тіла гімнастика відіграє найпершу роль.

З розквітом Древньо-Римської імперії гімнастика теж займала ведучі позиції у вихованні міцних і мужніх воїнів-легіонерів. Але «римська гімнастика» трохи відрізнялась від «грецької». Римляни почали використовувати праобрази сучасних гімнастичних снарядів. Так, наприклад, дерев'яний кінь використовувався для навичок верхової їзди, а дерев'яний стіл — для опорних стрибків. Майбутні воїни навчалися долати можливі перепони під час бою. Популярними були акробатичні вправи і вправи на рівновагу. До речі, в епоху античності, гімнастика була суто чоловічим видом спорту.

З приходом християнства, гімнастику оголосили «сатанинською», оскільки вона мала плотський, тобто гріховний початок, під яким, насамперед, малося на увазі оголене тіло атлетів. І у 393 році нашої ери гімнастику було офіційно заборонено. Майже на тисячу років гімнастику намагалися знищити. У часи Середньовіччя гімнастичні вправи носили суто вузький практичний характер — під час підготовки лицарів і розвитку грубої фізичної сили. Античні ідеї гімнастики — гармонія тіла і духу — були забуті.

У часи Ренесансу гімнастика набула нового поштовху ідей античності. В систему виховання поступово входить фізичне виховання — гімнастика. Значну роль у її відродженні відіграли твір італійського лікаря Ієроніма Меркуріаліса (1530–1606) «Про мистецтво гімнастики», погляди на виховання французького письменника, автора роману «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле (1494–1553), швейцарського педагога Песталоцци (1746–1827), французького філософа-просвітителя Жан-Жака Руссо (1712–1778), чеського педагога Яна Амоса Каменського (1592–1670).

Саме з початком епохи Відродження починають більше використовуватись гімнастичні снаряди — кінь та поперечина. Фізичне виховання молоді знову вийшло на перший план системи освіти, а широке використання гімнастичних снарядів і розвиток акробатики стали основою спортивної гімнастики, розвиток і становлення якої почалися вже у XVIII–XIX сторіччях. Спочатку в Німеччині, а потім у Швеції, Франції і Росії.

Наприкінці XVIII — початку XIX ст. в Німеччині в педагогіці під впливом ідей гуманістів склалась течія філантропістів. У створених ними школах — філантропінах — важливе місце зайняла система фізичного виховання — гімнастика, яку розробили і викладали Г. Фіт (1763–1836), І. Гутс-Мутс (1759–1839). Завершив створення системи німецької гімнастики Ф. Л. Ян. Він значно розширив «гімнастичну область» і винайшов нові вправи і снаряди (включаючи поперечину та бруси), заклавши тим самим основи сучасної спортивної гімнастики. Він розробив гімнастичну систему, названу «турнен», яка збагатила німецьку гімнастику вправами на поперечині (турніку), кільцях, брусах і коні. В 1811 році Ян відкрив перший гімнастичний майданчик (неподалік від Берліна), а через 5 років опублікував — разом з одним зі своїх учнів Е. Айзеленом — книжку «Німецька гімнастика»: у ній містились опис основних вправ та необхідні методичні рекомендації. Приблизно до того часу відносяться і перші публічні виступи гімнастів.

В середині століття в Німеччині з'являються перші гімнастичні закриті зали (до того часу діяли лише відкриті майданчики). У другій половині XIX ст. Європа, а пізніше і Америка переживають справжній гімнастичний бум.

Саме це був той час, коли закладалися основи нинішньої гімнастики, методика навчання і особливості стилів цього виду спорту. Так, наприклад, Німецька гімнастична система відрізнялась чітким виконанням рухів, прямими лініями і багаторазовими повторами тих самих вправ на спортивних снарядах. Шведська система тяжіла до вільних вправ, а Російська гімнастична школа пропагувала природно-прикладний, майже індивідуальний підхід до гімнастичних вправ.

Оригінальні системи гімнастики були створені: у Франції Ф. Аморосом (1770–1847), у Швеції (шведська) П.-Г. Лінгом (1776–1839), а у Чехії (сокольська) — Мирославом Тиршем (1832–1884).

В середині XIX сторіччя в Чехії, під керівництвом професора Празького університету Мирослава Тирша було засноване спортивне товариство «Сокіл». Саме «Сокіл» став засновником чеської гімнастичної школи, основу якої становили вправи на снарядах, вправи з предметами, вільні вправи і піраміди. Тут приділялося більше уваги естетиці форми, красі і гармонії рухів, логічній завершеності гімнастичних комбінацій. Сокольська гімнастика завершила формування основних елементів спортивної гімнастики, що стало поштовхом для її поширення у багатьох країнах, зокрема, в Росії. Значну роль у науковому обґрунтуванні системи фізичного виховання зіграв російський вчений П. Ф. Лесгафт.

У своєму розвитку спортивна гімнастика пройшла кілька етапів: з часом змінювались вимоги до неї, і відповідно, її зміст. Історія гімнастики XIX ст. в основному визначалась протистоянням двох принципово різних систем: шведської і німецької.

Визнаним видом спорту гімнастика стала в 1896 році, коли була включена в програму перших сучасних Олімпійських ігор. Хоча сучасна програма гімнастичних змагань визначилась далеко не відразу. До того ж проходили вони незвичайно. Змагання гімнастів не рідко організовували на відкритому повітрі. Не існувало спочатку і єдиних технічних вимог щодо гімнастичних снарядів: дуже часто збірні команди приїжджали на міжнародні змагання з власним «реквізитом».

У 1896 році, на відроджених П'єром де Кубертеном 1-х Олімпійських іграх в Афінах, спортивна гімнастика знову заявила про себе. Програма перших змагань складалася з виступів на різноманітних гімнастичних снарядах: кінь, кільця, опорний стрибок, бруси, поперечина, лазіння по канату. На той час фактично не було командних змагань і не розігрувалось абсолютна першість. Не було на 1-й Олімпіаді і змагань серед жінок, на гімнастичний помост виходили тільки чоловіки. Вперше жіноча гімнастика дебютувала на 9-й Олімпіаді в Амстердамі у 1928 році. Правда, наступні, Х Ігри (1932, Лос-Анджелес) вони пропустили, але з ХІ Ігор (1936, Берлін, Німеччина), брали участь постійно у всіх іграх. Спочатку жінки змагались лише у командній першості, а з XV Ігор (1952, Гельсінкі, Фінляндія) виступають в особистій першості в багатоборстві — опорні стрибки, бруси, колода, вільні вправи — і з окремих видів.

З ХІ Ігор програма змагань у чоловіків стабілізувалась і набула сучасного вигляду — вільні вправи, кінь, кільця, опорні стрибки, бруси, поперечина.

Перший чемпіонат світу зі спортивної гімнастики відбувся 1903 року в Антверпені. Його переможцем став француз Жорж Мартіне. Жінки вперше взяли участь у світовій першості 1938 року.

Вправи!

Застосування різних вправ сприяє розвитку таких якостей, як сила, спритність, витривалість, координація рухів.
Каждое фізична вправа в рівній мірі розвиває всі ці якості, але поєднання циклічних вправ: біг, ходьба на лижах, їзда на велосипеді, плавання, ігрові види (волейбол, теніс, городки і ін.) - дає найбільш повноцінне фізичне тренування і емоційну розрядку.

В процессе старіння потреба організму в русі не зменшується, а, навпаки, зростає.
В той же час знижений рівень функціональних можливостей організму вимагає всестороннього обліку фізичної підготовленості, здоров′я, емоційного стану при визначенні величини фізичних навантажень, особливо максимальних (наприклад, участь в змаганнях в своїй віковій групі). Не можна виконувати фізичні вправи над силу, при появі відчуття дискомфорту.
Слід підкреслити, що з віком основним правилом рухового режиму людини є використання дозованих фізичних вправ, іноді корисні в загальній структурі занять і максимальні навантаження в звичних видах м’язової діяльності.

Раціональний тренуючий режим, указують Н. М. Амосов і Я. А. Бендет, служить заставою здоров′я і довголіття. Тренування без урахування індивідуальних особливостей нерідко приводить до порушення функцій органів і систем, до захворювань.

При виборі об’єму і форми фізичних вправ для людей літнього віку слід виходити з того, в якому стані здоров′я початківця займатися фізичною культурою, яка його фізична підготовленість. Дозоване, обережне, але наполегливе застосування різноманітних вправ є найбільш ефективним.

середа, 6 лютого 2013 р.

Здоровий спосіб життя і правильне харчування!!!



Будь-яка жива клітина потребує поповнення матеріалів, що входять до її складу. Для підтримки здорового способу життя необхідно, щоб витрати цілком покривалися їжею. Цілком природно, що харчування людини повинне включати компоненти, які входять до складу її організму, тобто білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінерали та воду. Так як витрата цих матеріалів залежить від ряду чинників: віку, виду праці, навколишнього середовища та стану самої людини, то необхідно мати уявлення про значення окремих матеріалів і потреби в них для бездоганного харчування та здорового способу життя.
Роль білка в правильному харчуванні

До складу живого організму, окремих його клітини входить білок. Без білка неможливе життя. До складу харчування людини входять різні продукти живої та неживої природи, які і є джерелом білка. Так, відомі білки м'яса, яйця, риби. Це білки тваринного походження, їх визнають найбільш вигідними для організму або, як прийнято говорити, повноцінними білками. Крупи, хліб, овочі, картоплю та інші продукти теж містять білки. Білки - складні матеріали, від жирів і вуглеводів вони відрізняються тим, що до їх складу входить азот. Замінити їх не може нічого.

Амінокислоти рослинних білків не схожі на білки нашого тіла, але створюючи суміш рослинних і тваринних білків в результаті ми отримуємо білки, що задовольняють потреби організму. Звідси правило: чим більше всіляких продуктів в харчуванні людини, тим імовірніше, що вона отримає з їжею білки досить високої якості.
Роль жирів у правильному харчуванні

Білок служить будівельним матеріалом клітини, але до її складу входять також жири і вуглеводи, які теж беруть участь в обміні речовин. В організмі живих істот відбувається окислення матеріалів, або, як прийнято говорити, горіння. Воно забезпечує людину життєвою енергією. "Бензином" для людського двигуна служать вуглеводи і жири, а також і білки.

У дослідах контрольні тварини, які не одержували жирів зовні, були схожі на контрольних тварин, які отримували звичайне харчування, але тривалість їх життя була коротшою. Хімічний склад їхніх тіл змінювався, в їх тканинах було набагато менше фосфоровмісних матеріалів, що мають велике значення для нервової системи.

Молочні жири, які є частиною молока і молочних продуктів - масло, вершки, сметана, а також жир, який є частиною жовтка, є найціннішими. Вони містять деякі важливі для організму вітаміни. Але також і інші жири, наприклад рослинні, покривають потреби людини, будучи постачальниками енергії.

Жири в два з гаком рази калорійніші ніж білки і вуглеводи. Відомо, що при згоранні 1 г білка або 1 г вуглеводів утворюється 4,1 великих калорій, а при згоранні 1 г жирів - 9,3.

Жири за структурою - досить важкі матеріали. У травному каналі їх піддають дії травного соку і розпаду на більш прості матеріали. Розкол жирів відбувається в тонкому кишечнику під впливом ферментів соку підшлункової залози та кишкового соку за допомогою жовчі. Жовч з печінки перебуває в жовчному міхурі, звідти через канали потрапляє в кишечник. Жовч забезпечує розпад жирів до продуктів їх всмоктування.
Роль вуглеводів у правильному харчуванні

Джерела вуглеводів - рослинні продукти: хліб, крупа, картопля, овочі, ягоди. З продуктів тваринного походження тільки в молоці є молочний цукор. Харчові продукти містять різні вуглеводи: так, крупа, картопля містить крохмаль, важкий матеріал, який розкладається тільки травним соком. У фруктах, ягодах і в невеликій кількості в овочах вуглеводи містяться у формі різного цукру - фруктовий цукор, цукор буряковий, цукор тростини, глюкоза, і т.д. Ці матеріали розчинні у воді.

І ті, і інші вуглеводи - і крохмалі, і цукор - хороше паливо для організму. Різниця полягає в тому, що цукор швидко засвоюється, в той час як крохмаль повинен бути перероблений попередньо в травному каналі на простіші елементи, що забирає певний час. Це визначає їх особливості та необхідність у харчуванні.
Роль вітамінів у правильному харчуванні

Ще в давні часи люди зрозуміли, що під час довгого плавання в морях і за поганих врожаїв часто мали місце численні захворювання невідомої природи. Було вирішено, що вони викликані мікробами або використанням в їжі зіпсованих продуктів. Останнє пояснення могло бути вірним, тому що при переході до бездоганної їжі з новими продуктами хвороби швидко зникали. Подальші дослідження вчених дозволили зробити висновок, що в продуктах крім вже відомих матеріалів - білків, жирів, вуглеводів і мінеральних солей, є невеликі дози матеріалів, необхідних для життя, названих вітамінами.

Вітаміни настільки важливі для організму, що про них вже написано не один том книг, а тому не будемо повторюватись, скажемо лише, що людині необхідні абсолютно всі відомі нам вітаміни.
Роль мінеральних речовин у правильному харчуванні

Мінерали так само, як інші матеріали, які є частиною нашого тіла, безперервно витрачаються організмом. Якщо їжа людини насичена різними продуктами в ній досить необхідних мінеральних речовин, недолік яких викликає збої в роботі органів і систем.
Роль води в правильному харчуванні

Будь-яка жива клітина, будь-який живий організм не може існувати без води. Вода - частина тканин людського тіла. Кров містить приблизно 80% води. Основні процеси, що тривають в організмі, пов'язані з водною присутністю, з розчиненням матеріалів в ній. Відомо, що людина може існувати довгий час (місяць і більше) без їжі, але за відсутності води гине через кілька днів. Було встановлено, що в цілому кількість води, яку людина отримує з їжею і питвом, є в середньому рівна 2-2,5 літра. Перевищення норми приводить до посиленої роботи серця і нирок, крім того, мінеральні речовини та деякі вітаміни видаляються з водою. Тому не використовуйте води більше, ніж це необхідно для організму. Не можна вживати забруднену воду.

Здоровий спосіб життя і здоров'я!!!

Напевне ні в кого немає сумніву в тому, що здоровий спосіб життя сприяє успіху. Всі ми від народження отримуємо певний генетичний набір, який повинен забезпечити досягнення максимально можливих для нього життєвих цілей. Але реалізувати ці можливості на практиці і досягти свого життєвого піку навіть в ідеальних життєвих умовах можуть тільки здорові люди, яких серед тих, хто веде здоровий спосіб життя, істотно більше.


Здоров'я досить багатогранна категорія. За визначенням Всесвітньої Організації Охорони здоров'я, під здоров'ям розуміють "стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби".

Лікарі розглядають, крім усього іншого, відокремлені категорії здоров'я: фізичне здоров'я, психічне здоров'я, моральне здоров'я, сексуальне здоров'я, здоров'я чоловіків, жіноче здоров'я, здоров'я дитини.

Якщо тіло здорове, але немає відчуття радості і повноти життя, то це вже хвороба. На життєвому шляху людина взаємодіє з природою безперервно: дихає, контактує з людьми, пересувається, випромінює і поглинає енергію, впливає на навколишнє середовище і так далі. Більшість сьогоднішніх учених визначають поняття здоров'я як здатність людини до оптимального функціонування в навколишньому середовищі.

Самопочуття конкретної людини - це результат взаємодії її організму з притаманними йому генетичними особливостями і навколишнім середовищем. Ця взаємодія змінюється повільно або сильно у бік поліпшення або погіршення в залежності від діючих умов і того, як людина компенсує негативний вплив. Суб'єктивні і об'єктивні показники здоров'я мають відмінності. До суб'єктивних показників відносяться показники самопочуття, працездатності, організованості, апетиту, настрою, співрозмірності реакції на те, що відбувається. Об'єктивні показники самопочуття пов'язані з антропометричними вимірюваннями (маса тіла, зріст, окружність грудної клітки, шиї, плеча, стегна, гомілки, живота), частота дихання, життєва потужність легень, пульс, артеріальний кров'яний тиск. Крім усього іншого, сьогоднішня медицина в арсеналі має достатнє число об'єктивних методів діагностики самопочуття. Незважаючи на комплексне наближення до визначення здоров'я, на практиці про здоров'я, як і раніше судять за наявністю або відсутністю хвороби організму або психіки. Дійсно, між здоров'ям і хворобою маса проміжних станів, у яких знаходяться відповідно до даних ВОЗ 80% мешканців земної кулі.

Якщо Ви хочете схилити чашу ваг здоров'я в сприятливу сторону, реалізувати закладені в Вас колосальні життєві можливості, досягти того піку, який визначений батьківськими генами, то це можливо лише при здоровому способі життя.

7 правил здорового способу життя



7 правил здорового способу життя
Не можна не відзначити все зростаючий останнім часом інтерес до здорового способу життя. Рано чи пізно починаєш замислюватися, що спосіб життя, який зараз ведеш, не кращим чином позначається на здоров'ї. І добре, якщо це станеться рано ...
Найчастіше людина починає замислюватися про свій спосіб життя і здоров'я, коли наздоганяє якась проблема, з'являється хвороба чи нездужання. Турбота про своє здоров'я не має бути проблемою, турбота про своє здоров'я повинна бути образом життя. Здоровим способом життя. Пропонуємо Вашій увазі 7 найважливіших правил здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя: правило № 1


Найважливіше при здоровому способі життя - це харчування. Правильне харчування! Більше фруктів і овочів, продуктів, наповнених корисними для нашого організму речовинами. Ніяких гамбургерів, коли, чіпсів та іншої гидоти.
Як говорив сам товариш Гіппократ, їжа повинна бути нашим ліками, а не ліки їжею. В ідеалі, звичайно, потрібно відмовитися від шкідливої ​​їжі назавжди, але ... Але як відмовитися від улюбленої їжі, навіть не найкориснішою, але коханої? Це як будь-яка шкідлива звичка, розумієш, що шкідливо, але відмовитися не можеш. Іноді можна побалувати свій шлунок, але без фанатизму.

Здоровий спосіб життя: правило № 2
Активність, активність і ще раз активність! Будьте активними, життєрадісними і відкритими до світу. В умовах постійної зайнятості важко знайти час на походи в спортзал, заняття спортом ... А даремно!
І все-таки, навіть якщо на спорт часу немає, то піші прогулянки на свіжому повітрі, ранкову пробіжку, зарядки вранці ніхто не відміняв. Ходіть більше пішки, гуляйте у парках та лісах, будьте рухливими.
Від серцево-судинних та інших серйозних захворювань потрібно йти або навіть тікати. У прямому сенсі слова. Рухайтеся назустріч міцному здоров'ю і довголіттю!

Здоровий спосіб життя: правило № 3
Здоровий спосіб життя жодним чином не сумісний з шкідливими звичками: куріння, вживання алкоголю і тим більше наркоманія. І якщо алкоголь по святах при здоровому способі життя ще можна зрозуміти, то куріння і наркоманія скасовуються повністю.

Здоровий спосіб життя: правило № 4
Основа здорового способу життя - правильний розпорядок дня. Правильне харчування, фізична активність і відсутність шкідливих звичок при здоровому способі життя - це вже багато чого, але ще не все. При здоровому способі життя обов'язково повинен бути правильний розпорядок дня.
Що значить правильний розпорядок дня? Це, перш за все, 8-ми годинний здоровий сон. Потрібно привчити свій організм лягає і прокидатися в один і той же час, не залежно від того, який день тижня: будній чи вихідний. В ідеалі, звичайно, прокидатися треба без будильника - це означає, що виспалися.
Чому важливо висипатися? Хоча б, тому що існує прямий зв'язок між недосипанням і появою надмірної ваги.

Здоровий спосіб життя: правило № 5


Одне з найважливіших правил здорового способу життя - це позитивний настрій! Не зациклюйтеся на невдачах і промахи. Не вийшло встояти перед тортиком або тістечком, ну і Бог з ним! Не варто через це засмучуватися!
І навіть, якщо постійні тренування і дієти не допомагають скинути зайву вагу, це не привід для відчаю! Значить, дієта не та - варто спробувати іншу!

Здоровий спосіб життя: правило № 6
Здоровий спосіб життя - це так само дбайливе ставлення до себе! Себе треба любити, про себе потрібно піклуватися. Наприклад, під час занять у спортзалі, потрібно думати не про те, щоб швидше піти і рахувати хвилини, а займатися із задоволенням, з думками про те, що кожну вправу підтягує ваші м'язи .... Кожна вправа наближає Вас до ідеалу!
Навряд чи вийде схуднути, якщо постійно лаяти себе: «Я товста!», «Я нічого не можу!». Треба говорити собі: «Я сильна, я впораюся!», «У мене все вийде.».

Здоровий спосіб життя: правило № 7
Вести здоровий спосіб життя легше не поодинці, а в компанії. В ідеалі, звичайно, потрібно, щоб усі навколо дотримувалися такої ж життєвої позиції - разом веселіше і є дух суперництва, наприклад, в позбавленні від зайвої ваги.
Уявіть, що всі навколо ведуть здоровий спосіб життя, все в прекрасному настрої, бажають один одному тільки добра. З ранку всі домочадці не за ванну лаються, а бажають один одному чудесного дня. Ех, не життя, а казка!
Турбота про своє здоров'я не має бути проблемою, це має бути способом життя! Здоровим способом життя. Краще вже бігати на свіжому повітрі, ніж по лікарях!